
Меню | ||
ГлавнаяКожна людина добра
о. Іван Полежака
![]() Кожна людина добра по своїй природі і, періодично, робить добро (навіть та людина, яка здається злою). Робить і зробивши, на певний період часу, стає щасливою. Бо кожна добра справа є Божою справою. То ж коли людина відчуває в собі Божий поштовх і діє згідно з поштовхом, то Бог наповнює її душу радістю яка просвітлює життя і вводить в стан блаженства. А далі… Далі знову розпочинається звичайне людське життя.
Боремось за життя
о. Іван Полежака
Передвранішній діалог
Олександер Польшин
Ні, вже не хочу. Ти хочеш померти? Ні, ще не хочу. Розумію. Жити цим життям і померти цією смертю – однаково бридко. То як бути? Ну, це очевидно. Або змінити це життя, або змінити цю смерть. Логічно. То з чого почати? З того, що в нас вже є – з цього життя. Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі
Сергій Чаплигін
В філософії під цим розуміється руйнування уявлень про наявність певного гаранта існування людства, який знаходиться за межами безпосереднього емпіричного життя, містить в собі план історії та додає сенс існування світу.
Але ми про інше.
Вбити Бога неможливо в самому Ньому. Можна вбити тільки Бога для себе і, відповідно, себе для Бога. А це смертельно. Бо хто піднімає на Нього руку, б'є сам по собі.
З того моменту, коли людство відвернулося від Бога, воно почало втрачати само себе. А вони всього лиш думали, що без Бога тільки і стануть людьми.
“Як аукнеться, так і відгукнеться”
о. Іван Полежака
«Дальше христианину жить нечем». Как на смену строгости приходит полное расцерковление?
Игумен Петр Мещеринов — об аскетике, формализме и коуч-христианстве Мария Божович 13 СЕНТЯБРЯ, 2021 «Вся эта дидактика: поститься, ходить на всенощные, исповедоваться, причащаться — перестает питать современного человека. Невозможно же все время ходить по кругу». Мария Божович поговорила с игуменом Петром Мещериновым о том, как формальная строгость приводит к расцерковлению или поиску «удобного» христианства. Игумен Петр (Мещеринов) служит настоятелем подворья Даниловского монастыря в селе Долматово. Три гектара земли, фруктовый сад, теплицы, коровы. Под навесом стоит трактор. Здесь свои масло, сметана, сыр — все свежайшее, очень вкусное и отправляется прямиком в монастырь, в Москву. Отец Петр живет в деревянном домике, где занимает первый этаж. Крошечная комната полна книг. Они не навалены стопками, как это часто бывает, а стоят в идеальном порядке на полках, на столе и на подоконнике. Некоторые раскрыты, помечены закладками, на полях что-то написано карандашом. Почти все издания — немецкие. Я в шутку назвала отца Петра завхозом, он не стал возражать. Выпускника консерватории, знатока барочной музыки и переводчика с немецкого сельское хозяйство, кажется, не очень увлекает, хотя из своих 55 лет он уже 26 руководит этой огромной фермой. Мы попросили его показать скотный двор, он отговаривался («неохота, грязно»), но все-таки продемонстрировал настырным горожанам коровник, явно обрадовавшись, что он пуст и коровы на выпасе. Звонит телефон. Отец Петр извиняется: «Курьер принес заказ с “Амазона”, я мигом», — и возвращается с 800-страничным томом Literatur und Sprache des Pietismus («Литература и язык пиетизма»). Дві лепти в церковну скриню – це достатньо?
ієр. Юрій Потикун
Ким я себе бачу – «багатим» чи «бідним»? Про використання Біблії
Олександер Польшин
До першої будуть відноситись ті способи, в яких Біблію використовують як збірку різних цитат для посилення правоти своїх власних теорій чи ідей. Наприклад, відома цитата з апостола Павла: «…а хто не працює, той нехай і не їсть…». Або слова Ісуса з Євангелія від Матфія: «…а якщо тебе вдарять по лівій щоці, то підстав і праву…». Або ще з апостола Павла: «…перемагай зло добром…». Але якщо в Біблії потрібної цитати не знаходиться, то автор теорії чи ідеї цим не переймається, а шукає потрібну цитату в інших книгах. Тобто відсутність цитати в Біблії не вважається «сигналом» того, що з теорією чи з ідеєю щось «не так». Тому що в такому використанні Біблії вона не вважається джерелом «істини», а лише допоміжним засобом для побудови власної істинної теорії чи ідеї. До другої групи ввійдуть всі ті способи, для яких Біблія дійсно є джерелом «істини». Але не будь-якої істини, а саме біблійної істини. Наприклад, наукова істина і біблійна істина – це істини про різні речі. Тобто це не дві істини про одне й теж, а дві істини про дві різні речі. ГЕРХАРД ТЕРСТЕГЕН О ПОСТЕ И ГРЕХЕ
Терстеген. Ступени духовной жизни
Игумен Петр Мещеринов
![]() Вот что Терстеген пишет о периоде воцерковления:
"Благонастроенные христиане, принявшие в известной мере благодать Божию во Иисусе, отличаются сердечным стремлением жить по Богу, во славу Его, и ревностно совершать своё спасение (Фил. 2, 12) и освящение (2 Кор. 7, 1; 1 Фесс. 4, 3). Но очень жаль, что многие из них неправильно подходят к делу. Христианин сразу начинает как бы выискивать врагов своего спасения; он скрупулёзно исследует всякое своё действие; он противостоит с великим напряжением всему худому, усердствует о добродетелях и старается, насколько он может, привести себя к благочестивой жизни. Но только из всего этого выходит или само-сооружённое мнимое внешнее благочестие, или и вовсе лицемерие, без основания и корня; или христианин замучивает себя малодушием и неверием; или и вовсе опускает руки, поскольку всё время обнаруживает в себе неиссякающие недостатки и не видит никакой возможности спастись, как он это себе представляет, – ибо во всём этом душа принимается за своё духовное делание сама по себе, без Бога".
Духовное делание без Бога... да, так оно и есть, увы (Конечно, читать надо весь текст.)
Читаючи притчу про блудного сина
ієр. Юрій Потикун
Але був і старший брат, який цю рідність не зберігав і, як мені здається, і не збирався зберігати. І вже не міг прийняти його при поверненні, як рідного брата. Йому повеселитись та з’їсти козеня із друзями стало ціннішим ніж молодший блудний брат. Звернемо увагу і на те, що в тій веселій кампанії батька, себе, як учасника, він вже не розглядав. Так, який правдивий стан моєї душі може бути зараз, коли я бачу ці дві істини? Може, перестати збільшувати в своєму серці тих, кого я роблю не рідними мені, а тих, кого вже зробив колись такими, може, почати відновлювати їх рідність? І приклад мені в цьому батько, який залишав рідність, як для меншого, так для старшого сина. Обох називав синами, любив, як синів, все життя чекав їх повернення.
Все в світі, для нас людей, має свою вартість
о. Іван Полежака ![]() В світі платимо тим, що маємо: силами своїми, працею своєю, користуючись еквівалентом праці - грошима. Але не бачимо що є ще і коефіцієнт до еквіваленту, який тримає в своїх руках Сатана. Хто хитріший, жадібніший і відданіший пожаданням своїм, той має високий коефіцієнт, бо служить злій силі. Отримує така людина задоволення від еквівалента справ своїх і не розуміє що за задоволення, з кожного отриманого надлишку, платить згідно з коефіцієнтами. І не хоче пізнати якою валютою платить.
90 псалом і покладання на Бога
ієр. Юрій Потикун
6.05.2015, 92бр, із нотаток Чи так воно легко надіятись на Бога, як нам з першого погляду здається, у 90 псалмі? «Хто сподівається на Бога Всевишнього….» — такими словами починається 90 псалом. І які блага цей псалом тільки не обіцяє. І, що Господь буде з нами у скорботі, і що ми не побоїмося страху вночі, і пошесті згубної вдень. Минемо і сіті ловця, і будемо бачити, як впадуть десять тисяч праворуч мене… Як красиво! Чекайте, чекайте! (як би сказав Більбо Бегенс із «Хоббіта», коли прочитав в угоді про небезпеки під час пригод до лігва дракона). Якщо Господь буде зі мною у скорботі, то що це? Це, що, означає, що будуть скорботи? А багато? А чи довго? А що там написано про страх у ночі та стрілу у день? То що, і вони будуть? Не зрозумів, і про те, що біля мене десять тисяч ворогів моїх впадуть. А скільки до того, як вони впадуть, мені брань з ними втримувати та якими силами? Так що, будуть і гаспиди, і василиски? І буде у мене переляк, та ще такий, що до Господа в серцях взивати треба? І ось, лише тепер, коли ми правдиво подивились в глибину 90-го псалма, дуже вчасно задати питання: «Так, що це означає покласти надію на Всевишнього?» А відповідь дуже проста: «Так, саме так, це погодитись перебувати, як раз в тих небезпечних, з ризиком до життя обставинах, які і згадуються у 90 псалмі». «А скільки часу треба витримати, поки та допомога, яка обіцяється, повинна надійти? Скільки часу триватимуть випробовування, щоб здійснився захист, перемога, втішення?» – «А стільки, скільки необхідно буде». І той, що витримає, той і отримає головну нагороду, яка передбачена в кінці 90 псалма: «…і дам йому спасіння Моє», яка перевершує з лишком всі ті нагороди, які були раніше обіцяні і стали, нібито, проміжними, а не кінцевими. Чому Бог, про якого говорить Біблія, не є філософом
Олександер Польшин
А на додаток цей Бог, про якого говорить Біблія, попереджає, говорячи: якщо будеш робити так, як Мені подобається, тоді Я буду твоїм Господом, а ти будеш Мені сином. Та якщо будеш робити так, як Мені не подобається, то тоді Я буду тебе карати доти, аж поки ти не отямишся і знов почнеш робити так, як Мені подобається. А якщо не отямишся, то ти перестанеш бути Мені сином (до речі, це важливо, що не «Моїм», а саме «Мені»), а Я перестану бути твоїм Господом, і живи тоді як сам розумієш. З якою вірою ми ходимо до храму і якою вірою живемо?
о. Іван Полежака ![]() Ми можемо вважати себе віруючими, а можемо - і невіруючими. Але, чим глибше вдивляюсь в людей, тим більше розумію що невіруючих людей не буває. Є різна віра. Хтось вірить в Бога, хтось у вищу силу, хтось в інопланетян, хтось у всесвітню змову, хтось в світле майбутнє, хтось в справедливість, хтось вірить політикам, хтось “новинам”, хтось своїй мудрості, хтось власній силі, хтось вірить в те що він невіруючий… Для кожної людини знаходиться своя віра.
ПРАВО НА ТИШИНУ
ієр. Юрій Потикун
Вот, я еду в маршрутке, в которой звучит радио. Одному пассажиру нравится «Шансон», другому «Русское радио», третьему новостное. Мне нравиться тишина. Имею ли я такое же право на тишину, как и тот, что хочет, коротать время под «Шансон». Чтобы что-то уяснить мне пришлось разобрать предложение на выражения, а выражения на слова. Итак… «Тишина». Вот, шумит ветер, барабанит дождь по крыше, поют соловьи, трещат сверчки… Наличие этих звуков – это тишина? – Да, это тишина. В том смысле, о чем эти размышления – да, это тишина. Почему? – Потому, что в природе, в ее естественном состоянии эти звуки являются следствием природных явлений и жизнедеятельности не обладающих разумом существ. Причем, отсутствие этих звуков, хоть и говорит об условно абсолютной тишине, но противоречит той тишине о праве, на которую мы размышляем. А Ви чули!? На Іллю!? (діалог парафіянки та священика)
ієр. Юрій Потикун - А Ви чули передання бабушок наших, що як Ілля прийде, то той хто купатиметься, то потопне? Свят! Свят! Свят! - А Ви чули Серафима Саровського: «А Ви не вірте і не збудеться пророцтво бабушок ваших». - Як так? - А Ви приходьте завтра на службу Божу. Богові славу віддамо. Іллю в допомогу призвемо. І по вірі Вашій з Вас зніметься прокляття роду вашого: «не потопнете, якщо і купатись будете». - Та, не вже?????????............ - Ось Вам оголошення, ідіть та роздайте по хатам, щоб і люди добру звістку мали, не тільки Ви! Терстеген. О святом безразличии
![]() "Два маленьких письма Терстегена о некоей специфической пиетистской добродетели – Gleichgültigkeit. Перевести этот термин на русский язык очень сложно. Буквально он означает «всё-равно́сть». Есть, конечно, эквивалент – но он «сниженный»: «пофигизм». Но так переводить духовные тексты, конечно, нельзя.
А добродетель важная. Я всегда вспоминаю о ней, когда речь заходит о, скажем, церковном благословении олимпийской сборной, или о церковном же попечении... ну не знаю, о чём... о казачестве, о демографии и т.п. Тут-то св. Gleichgültigkeit очень пригождается."
Игумен Петр Мещеринов
Коли в життя входить Бог, то Він світлом наповняє кожну мить
о. Іван Полежака ![]() Коли в життя входить Бог, то Він світлом наповняє кожну мить. Ми змінюємось і світ навколо нас змінюється. В Божому світлі ми починаємо бачити свої вади, свою гріховну природу. Бачимо і бажаємо звільнитись від всього того що, як здається, заважає нам перебувати з Богом.
Ми розпочинаємо боротьбу зі своїми гріхами та своїми прив’язками до земного життя. Боремось і помічаємо що легкість, яка була раніше, зникає і світло яке раніше просвітлювало нас, стає менш яскравим. Чому? Що не так робимо?
РЕЧЬ О ДОСТОИНСТВЕ ЧЕЛОВЕКА
ДЖОВАННИ ПИКО ДЕЛЛА МИРАНДОЛА (1463–1494)
Тезисы к диспуту, разошедшиеся по итальянским университетам, рассмотрела комиссия, назначенная папой Иннокентием VIII и тринадцать из них признала еретическими. Необходимо также отметить, что тезисы вызывали сомнения и у некоторых друзей Пико. В марте 1487 г. диспут был запрещен решением папы римского. В ответ Пико опубликовал «Апологию» в защиту тезисов. В результате, решением папы, еретическими были признаны все 900 тезисов. Чтобы не представать перед судом инквизиции, Пико бежал в Париж, но по дороге его арестовали. От строгого суда его спасло только заступничество Лоренцо Медичи. Освобожденный из-под ареста, Пико поселился во Флоренции. Здесь он продолжал свои занятия философией, а в 1493 г. был прощен новым папой Александром VI. Но творческий путь Пико делла Мирандолы был прерван ранней смертью — 17 ноября 1494 г. в возрасте 31 года он умер от тяжелой болезни (последние исследования показали, что он был отравлен мышьяком). Помимо уже названных, Пико делла Мирандола принадлежат еще несколько сочинений: «Комментарий к канцоне о любви Джироламо Бенивьени», «Гептапл», «О Сущем и Едином» и «Рассуждение против божественной астрологии». Сочинения Пико делла Мирандола оказали большое влияние на современников. А «Речь о достоинстве человека», впервые в полном объеме опубликованная в 1496 г., уже после смерти итальянского мыслителя, стала одним из самых ярких манифестов всей эпохи Возрождения. Добрий, приємний, солодкий… гріх
о. Іван Полежака
«Духовные и назидательные письма о внутренней жизни и истинной сути христианства». Письмо десятое
В своем десятом письме Герхард Терстеген излагает свои представления о молитве и вызываемых ею духовных состояниях – здравых и болезненных.
СТАТЬЯ
Предисловие переводчика В настоящем, весьма обширном, письме Герхард Терстеген излагает своё учение о молитве и – как сказали бы православные – о прелести. Понятие о молитве в западной аскетике, которую здесь представляет Терстеген, шире, чем в православии; оно включает в себя не только активное обращение ума и сердца к Богу, но и пассивное, «приимательное» пребывание в соприсутствии Божием, что подчёркивает основу нашей религии – «двусторонность» взаимоотношений человека и Бога во Христе, когда не только человек стремится к Богу, но и Бог присутствует в его повседневной жизни. К сожалению, в нашей аскетике редко можно встретить назидания про такой «ответ Бога» на нашу молитву; православная дидактика склонна предостерегать (порой излишне) против всяких явлений этого рода, считая их «прелестью». Однако данный термин нередко понимается у нас слишком расплывчато; в этом контексте взгляд западного протестантского мистика на то, что́ есть ложная духовность и в чём состоит её отличие от истинной, вполне может помочь нам более точно определить границы «прелести». Из письма также видно, что пиетистская аскетика, при её подчёркнутой «двусторонности» и большей, чем в Православии, формальной свободе гораздо строже православной в отношении отречения от мира, которое относится не только к монахам, но вменяется в обязанность всем христианам. Все эти различия, подробно прописанные, при высокой ценности содержания письма Терстегена как такового, несомненно заинтересуют современного православного читателя.
Читали з братами-друзями Послання до Римлян. Розважали над прочитаним, ділились відчуттями.
о. Іван Полежака
![]() Бачив дорогу рівну, красиву, світлу і бачив прірву з двох сторін дороги та, по-за прірвою, багато всього що манить і, навіть, притягує. І бачив свій шлях по дорозі. Він був не такий рівний як дорога, а петлястий, в’юнкий, кривий, переривчастий.
“Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом” 1Кор.14,15.
о. Іван Полежака
Эссе о логике и знаниях
Евгений Силаев
В предлагаемых рассуждениях основанных на философских высказываниях академика В. С. Соловьёва, сделана попытка раскрыть некоторые аспекты содержания отношений логики и знаний в цельности их понимания. Очевидно, что логичным воспринимается только то, что имеет определённый понятный смысл, то, что понятно. Значит, если мы можем понимать только знания, то и логичными могут быть только определённые представления о знаниях в их упорядоченных, цельных, осмысленных соотношениях. Попробуем рассмотреть соотношения философских терминов "логика" и "знания" более основательно и подробно. Є люди які живуть в Україні і всією душею люблять її
о. Іван Полежака
![]() Є люди які живуть в Україні і люблять Росію. В цьому поганого нічого немає. Любов, якщо вона справжня, завжди несе добро. Злом стає несправжня любов, коли ті, хто любить Росію, прагнуть щоб Росія була в Україні. Своїм прагненням і діями вони кличуть біду як в Україну так і в Росію.
Кожен народ, кожна мова це не стільки плід історичних процесів, скільки прояв волі Божої, Який захотів щоб був такий народ і була така мова і така держава. Тому кожна людина, яка бажає підмінити одну державу іншою державою, одну мову іншою мовою, виступає проти Бога і чинить зло.
Святковий пиріг
Олександер Польшин
Кілька цікавих міркувань про парадокси райського життя
Олександер Польшин
Коли людина стане повним заручником Сатани і перенесе свою любов з Творця на Сатану, коли любити Сатану стане справжньою метою життя людини, тоді Сатана зможе «шантажувати» Творця людиною як заручником за для розширення своєї влади над Буттям. Шантажувати люблячого – це здається виграшною позицією. Але Люблячий може бачити цю ситуацію в іншій перспективі, з іншими можливостями, які не бачить той, хто не любить. А до того ж і немає повноти Істини, яку має люблячий Творець всього сущого. Але з рештою, все це лише думки грішної людини над тими речами, які відкрив нам, по своїй невимовній милості, наш Творець в Своєму Одкровенні. «Духовные и назидательные письма о внутренней жизни и истинной сути христианства». Письмо седьмое
Игумен Петр (Мещеринов) Эссе о знаниях
Евгений Силаев
Все люди стремятся к знаниям, у многих хорошая память и они обладают обширными разнообразными знаниями Но, далеко не все ясно понимают те знания, которые имеют, а размышляющие, работающие над определёнными знаниями называются учёными, те же из учёных, которые сосредоточили своё внимание на основаниях знаний, на их началах и первых причинах, изначальных принципах - называются философами. И только гениальные личности обладают уникальной способностью к цельному пониманию своих больших истинных знаний, вот именно их мы и называем "мудрецами". |